Завідувач кафедри професор Іван Монолатій виступив з доповіддю у Львівському національному університеті імені Івана Франка.
В останній вівторок жовтня в Інституті франкознавства Львівського національного університету імені Івана Франка відбулося чергове засідання Франківського щомісячного міждисциплінарного наукового семінару «Перехресні стежки».
Захід традиційно організували Інститут франкознавства ЛНУ ім. Івана Франка у співпраці з Львівським національним літературно-меморіальним музеєм Івана Франка та Інститутом Івана Франка НАН України.
Цього разу гостем зустрічі став знаний доктор політичних наук, політолог і культуролог Іван Монолатій, який виступив із доповіддю «Оренштейни і Франки: сюжети знайомства та неприязні».
Науковця представив доктор філологічних наук, завідувач відділу франкознавства Інституту Івана Франка НАН України, член-кореспондент НАН України Микола Легкий, який наголосив на актуальності теми й значенні подібних досліджень для сучасного франкознавства.
У своєму виступі Іван Монолатій зосередив увагу на маловідомих сторінках історії українського книговидання початку ХХ століття, зокрема на постаті Якова Оренштейна — видавця, журналіста та засновника впливового коломийського видавництва, що стало важливою платформою для розвитку української культури в добу політичних і соціальних трансформацій. Дослідник розповів про складну та водночас плідну взаємодію між Оренштейнами та Франками — двома родинами, що перетиналися у культурному й видавничому середовищі Львова, але не завжди знаходили порозуміння.
Іван Монолатій зазначив, що історія їхнього знайомства і подальших стосунків є віддзеркаленням ширших процесів у тогочасному інтелектуальному житті: прагнення співпраці часто поєднувалося із розбіжностями думок. Взаємна зацікавленість і співпраця сусідили з недовірою, конкуренцією, а подекуди й гострими суперечностями. Він простежив, як на початку ХХ ст. в середовищі львівських інтелектуалів формувалася унікальна мережа зв’язків між українськими, польськими діячами культури, у якій постать Якова Оренштейна, і родина Франків відігравали помітну роль.
Окрему увагу доповідач приділив аналізу особистих і професійних контактів Івана Франка з Оренштейном, які часом переходили у відкриту полеміку. Попри розбіжності в поглядах, обох об’єднувала ідея служіння українській культурі, видавничій справі та просвітницькій місії. Іван Монолатій наголосив, що саме через призму цих «сюжетів знайомства і неприязні» можна побачити ширшу картину тогочасного інтелектуального життя Галичини, із її протиріччями, людськими амбіціями, прагненнями до взаєморозуміння та водночас неможливістю повного порозуміння між різними культурними середовищами.
У доповіді прозвучали й біографічні спогади, які дозволили осмислити постать Якова Оренштейна. Іван Монолатій показав як виходець із єврейського середовища, відкрив нові перспективи для розвитку українського видавничого руху XX ст.
Через історію Франків і Оренштейнів доповідач показав складну динаміку співіснування спільнот, що творили інтелектуальне обличчя доби.
У підсумку, Іван Монолатій підкреслив, що вивчення цих сюжетів дає змогу не лише відновити сторінки історії українського книговидання, а й глибше зрозуміти феномен Івана Франка як мислителя, який постійно перебував у діалозі, і в суперечці, з сучасністю.
Традиційно засідання відбулося у теплій дискусійній атмосфері, а після виступу розгорнулася жвава розмова про значення франкознавчих студій, участь у якій взяли Микола Легкий, Михайло Гнатюк, Зоряна Дрозда, Ігор Медвідь, Наталі Тихолоз, Богдан Тихолоз.
Поза тим директорка Інституту франкознавства Наталя Тихолоз підкреслила важливість і цінність архівних матеріалів, які залучив і увів у науковий обіг Іван Монолатій у своій монографії «Виконавець слова. Яків Оренштайн. Український видавець на перехрестях культур, ідеологій та політики», що вийшла цьогоріч у видавництві «Дух і Літера» і яку подарував автор для книгозбірні Інституту.
У кінці зустрічі Богдан Тихолоз, директор Дому Франка, подякував доповідачу за чудову лекцію та наголосив на важливості єднання інституцій, які досліджують постать Івана Франка: «Впродовж останніх років є нагоди для міждисциплінарного спілкування на семінарі «Перехресні стежки». Я особисто відчуваю, як я збагачуюся від людей, які трошки інакше мислять, бо це дуже доповнює».
